В гармонії з Духом
Спостерігаючи, як настроювач працював з вишуканим роялем, я згадала, як колись цей інструмент неймовірно звучав, коли на ньому виконували “Варшавський концерт” і чудову мелодію гімну “Великий Боже!” Однак тепер інструмент потребував настроювання. Хоч одні ноти й видавали правильний тон, інші звучали пронизливо або фальшиво, утворюючи неприємне звучання. Настроювач рояля мав забезпечити приємне гармонійне звучання всіх нот, а не лише однаковість звуку кожної клавіші.
Радісні думки
У збірці інтерв’ю Білла Шапіро “Що ми зберігаємо” кожна людина розповідає про єдину річ, яка є настільки важливою і приносить таку радість, що вона ніколи б з нею не розлучилася.
Принеси, що маєш
“Суп із каменю” – це стара казка з багатьма версіями, що розповідає про голодного чоловіка, який приходить у село, але там ніхто не хоче поділитися з ним навіть крихтою їжі. Він наливає у горщик воду, кладе туди камінь і ставить це на вогонь. Заінтриговані селяни спостерігають, як він починає розмішувати свій “суп”. Зрештою один із них приносить дві картоплини, щоб додати їх до супу, інший – декілька морквин. Один чоловік додає цибулю, інший – жменю ячменю. Фермер ділиться молоком. У кінцевому підсумку “суп із каменю” перетворюється на смачну страву.
Свідома доброзичливість
Сідаючи в літак разом зі своїми дітьми, молода мати відчайдушно намагалася заспокоїти трирічну доньку, яка почала вередувати і плакати. Потім кричати почав її голодний чотиримісячний син.
Легко обплутаний
Багато років тому солдати, воюючи в задушливих джунглях, стикалися з серйозною проблемою. До їхніх тіл та споряджень раптово чіплялася повзуча колюча рослина, і вони потрапляли в пастку. Чим більше вони намагалися звільнитися, тим більше їх обплутувала рослина. Солдати назвали цю рослину лозою “зачекай хвилину”, бо, потрапивши в пастку і не в змозі рухатися далі, вони мали кликати інших членів команди: “Ей, зачекайте хвилину, я застряг!”
З’їж і повтори
Коли Керрі і Пол одружились, ніхто з них не вмів готувати. Якось ввечері Керрі вирішила приготувати спагеті, але зварила стільки, що подружжя наступного дня знову вечеряло ними. На третій день готувати вирішив Пол. Він подвоїв порцію макаронів і соусу, сподіваючись, що великої каструлі вистачить і на вихідні. Проте, коли подружжя сіло вечеряти, Керрі зізналася: “Мені вже набридло їсти спагеті”.
За межами сусідства
Влітку 2017 року ураган “Харві” забрав багато життів і спричинив значні руйнування на побережжі Мексиканської затоки в США. Люди зі всієї країни забезпечували потерпілих їжею, водою, одягом і притулком.
Сховатися від шуму
Кілька років тому президент одного коледжу запропонувала студентам приєднатися до її наміру зробити один “вечір відключення зв’язку”. Хоча студенти погодились, проте не з великим бажанням залишали свої телефони, йдучи на студентське богослужіння. Протягом години вони сиділи тихо на богослужінні, що складалося з музики та молитов. Потім один зі студенів описав цей досвід “як чудову можливість заспокоїтися… в місці, де можна відключитися від зайвого шуму”.
Кому належить слава
На початку 1960-х набули популярності незвичні картини Маргарет Кін, що зображували людей або тварин із великими сумними очима. Деякі вважали ці малюнки позбавленими смаку. Іншим вони подобались. Чоловік Маргарет почав робити на цьому бізнес, і пара досягла значного фінансового успіху. Але на малюнках не було підпису Маргарет − її чоловік видавав картини за свої. Жінка боялася публічно розповідати про цей обман до моменту розлучення. Щоб з’ясувати, хто справжній художник, Маргарет потрібно було розмалювати залу в суді.
Безпечне місце
Першим місцем моєї роботи був фаст-фуд ресторан. Якось в неділю ввечері один парубок довго вештався у ресторані, а потім запитав мене, коли я закінчую роботу. Мені стало не по собі. Через деякий час він замовив смажену картоплю, потім якийсь напій, щоб менеджер не мав приводу його вигнати. Хоча я жила відносно недалеко, проте мені було страшнувато йти самій додому через пустир. Опівночі я пішла до офісу, щоб зателефонувати додому. Мій тато, не вагаючись ані секунди, вискочив із теплого ліжка і за п’ять хвилин вже був біля мене, щоб відвести додому.
Скарби небесні
Ще в дитинстві я та мої дві сестри любили сидіти, притулившись одна до одної, на кришці великої обшитої кедром скрині, яка належала нашій мамі. В ній вона зберігала наші вовняні светри та різні вишиванки, що залишилися від нашої бабусі. Мама дуже цінувала ці речі і сподівалася, що кедровий запах відганятиме міль.
Поки що до побачення
Прощаючись зі своєю внучкою Алісою, ми слідуємо вже звичній схемі: обхвачуємо одна одну руками і протягом двадцяти секунд показово плачемо й схлипуємо. Потім робимо крок назад і недбало кидаємо одна одній: “Бувай!” Розвертаємося і йдемо. Незважаючи на цю маленьку “прощальну виставу”, ми завжди впевнені, що незабаром побачимося.
Служити й приймати служіння
Мерилін хворіла вже багато тижнів, тому чимало людей намагались підбадьорити її у цей важкий час. “Як я віддячу їм за всю цю доброту?” – хвилювалась вона. Потім якось вона прочитала слова із однієї молитовної карточки: “Молюсь, щоб інші навчились смиренню, яке дозволяє не лише служити іншим, але й приймати служіння від інших”. Мерилін раптово зрозуміла, що немає ніякої потреби “компенсувати” доброту добротою; потрібно лише бути вдячною, дозволяючи іншим відчувати радість служіння.
Зростання потребує часу
У перший день перебування в підготовчій школі Шарлоту попросили намалювати саму себе. Її “шедевр” був дуже примітивним: овал тулуба, голови, два кружечки для очей. Коли ж в останній день навчання у підготовчій школі її знову попросили намалювати себе, то на малюнку можна було побачити маленьку дівчинку в кольоровій сукні з посмішкою на обличчі; гарні руді локони спадали на плечі. Таке просте шкільне завдання ставило за мету продемонструвати, як час впливає на розвиток дитини.
Щоденна молитва
Автор та виконавець Роберт Гамлет написав пісню “Леді, яка молиться за мене” на честь своєї матері, яка колись взяла за правило молитися за своїх хлопчиків щоранку перед тим, як вони йшли до автобусної зупинки. Сталося, що одна молода мати, почувши цю пісню, вирішила наслідувати цей приклад. Результат був дуже несподіваний і зворушливий! Виряджаючи сина, вона почала молитися за нього. А через п’ять хвилин він повернувся… з групою дітей, яких привів від автобусної зупинки. Жінка спантеличено запитала, що сталося. “Їхні мами ніколи не моляться за них”, – пояснив її маленький син.